1 вересня, у День знань, для учнів 7 та 9 класів Полтавського ліцею №10 імені В. Г. Короленка відбулися перші патріотичні уроки, організовані Полтавською обласною універсальною науковою бібліотекою імені І. П. Котляревського “Речі, які пам”ятають війну”.
У зв`язку з безпековою ситуацією уроки пройшли онлайн.
У центрі розмови було питання: якщо через 50 років відкриють музей російсько-української війни та Перемоги, які речі нашого часу потраплять туди? І що вони зможуть розповісти майбутнім поколінням про те, якими ми були і як жили під час війни?
Ми звикли сприймати історичні артефакти як документи, пам’ятники, предмети традиційної культури, військову форму та зброю. Але війна змінює значення звичайних речей. Книга, спортивна нагорода, чашка чи павербанк можуть стати свідками епохи — якщо за ними стоїть людська історія.
Саме такі історії розглядали під час уроків. Книги, які стали частиною війни по-різному: спалені у зруйнованих бібліотеках, ті, що зупинили кулю й урятували життя, ті, що дають військовим знання та допомагають зберігати історичну пам’ять, а також книжкові видання, які ставали благодійними лотами на підтримку ЗСУ. Зокрема, учні дізналися про полтавську ініціативу «Полтава в дєлє» та Всеукраїнську акцію «Бібліотека українського воїна», співкоординатором якої в області стала Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревс ького: зібрані книги призначалися для бібліотек військових частин ЗСУ.
Говорили й про спортивні речі, які набувають нового значення в умовах війни: першу золоту медаль, вистражданий чемпіонський пояс, футболку з автографами, виставлені на благодійний аукціон. Банери із портретами загиблих уболівальників. Шолом пам`яті, коли гідність важливіша за медаль. А бутси та воротарська рукавичка 16-річного футболіста Степана Чубенка, вбитого проросійськими бойовиками за свою проукраїнську позицію, сьогодні нагадують не лише про загибель хлопця, а й про його життя, тренування та мрії про нові перемоги.
Окремою історією стала порцеляна — крихка річ, яка несподівано стала символом стійкості. Васильківський півник, що вцілів у зруйнованій Бородянці, побита антикварна порцеляна на київському ринку після обстрілу — це історії не лише про предмети, а й про те, що війна може знищити назавжди. А легенда про банку з огірками, якою нібито збили ворожий дрон, стала прикладом іншого способу пережити війну — сміятися навіть тоді, коли страшно. Насправді йшлося про банку з помідорами, а сама історія стала народною байкою перших місяців повномасштабного вторгнення.
Павербанки, спальники, хімічні грілки, окопні свічки — ще одна категорія звичайних побутових речей, які під час війни допомагають вижити. А уламки та інші воєнні артефакти можуть отримати нове життя завдяки мистецтву: художники перетворюють те, що було створене для руйнування, на мистецькі об’єкти, повертаючи зло «на світлу сторону» і водночас збираючи кошти для допомоги військовим.
Таким чином, урок став розмовою не лише про речі, а про пам’ять. Про те, що історію створюють не тільки великі події та відомі люди. Її зберігають маленькі предмети, які були поруч із людиною у найважчі моменти.
Патріотичні уроки провела завідувачка відділу соціокультурної діяльності, реклами та зв’язків з громадськістю Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського Юлія Крамарєва.
І, можливо, головне питання, з яким учні завершили цю розмову: «Яку річ із нашого сьогодення ви б залишили в музеї для людей, які житимуть через 50 років?».
